***
Пожовкле листя на березі
Схиливши гілля ще не спить.
Лише сосна немов на вежі
Із вітром тихо шепотить.
Вони зібрались на нараду
З якої сторони стрічать
Ту осінь юну златокосу,
Що буде душу зігрівать.
Та хоч вона примхливість має,
Та щедрістю всіх одаряє.
І кожний про це знає так,
Без неї обійтися аж ніяк.
Бо у природі кожна пора року
Відіграє важливу роль.
Як і в людей так ненароком
При зустрічі є свій пароль.
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117022107602
Свидетельство о публикации №117022107602
Рецензии