Явление смерти
Явилась Смерть ко мне незвано,
По тёмным комнаткам прошлась,
Присела, вдруг, на край дивана...
А я лежал, не шевелясь.
Потом, меня не замечая,
Ушла, шажками семеня...
Я понял - смерть была чужая,
Она не тронула меня.
Виденье то не долго длилось...
Оно ушло, я был спасён..
Но где-то в доме растворилось,
А это, всё же, был не сон.
И страх прошёл, а было стрёмно,
Теперь покой со всех сторон...
Моей душе легко и томно,
Как после чьих-то похорОн.
Чужая смерть напоминает,
Нельзя никак её забыть...
А случай подлый дату знает...
И может вОвремя прибыть.
10.01.2017 г.
© Copyright:
Маценко Виталий, 2017
Свидетельство о публикации №117022107557
Рецензии
Шановний Друже! Тільки-но написав тобі вітання про твій оптимізм і ось відкрив твою оптимістичну поезію. Це справді так. Смерть прийшла не по тебе, особливо якщо згадати відоме "мементо море", в тому числі твою поезію з такою назвою. Пам'ятаючи про смерть, творча людина починає активне життя на безсмертя. Примітивна ж говорить "сколько той жизни". Я тоді говорив (у студентські роки) не тому, що це моя думка, а тому, що, будучи вихователем у робітничому гуртожитку (1973 рік) у Дніпрі, мені так відповів юнак, якому було всього 23 роки, а він вже сидів у тюрмі тричі. Вже початок твого вірша оптимістичний - смерть явилась "незванно". Другі чотири рядки також оптимізм - вона тебе не помітила. Треті - видіння було коротким, смерть просто перепочила і розчинилась. Правда, десь "в доме растворилось", але це не про твій дім. Твій дім - це дім філософа й поета, тобто поетична мова. Смерть, як стверджував Шопенгауер, натхненна муза філософії. Вона нагадує не про те, що когось хоче забрати в небуття. Навпаки, комусь хоче нагадати про Буття, на мелодію якого рідко хто налаштований адекватно (це Гайдеггер), але ти - безсумнівно. Я цього не розумів у студентські роки, а ти розумів, тому багато про неї говорив, але тебе не розуміли. Я ж боявся твоїх думок, хоча для тебе вони були засобом творчого натхнення й без того, чи знав ти про таке судження Шопенгауера чи ні. Ти його відчував, а я до цього йшов, будуючи міст для осла, тобто для себе. Прозріння прийшло разом із написанням докторських монографій, після чого я також постійно пишу, хоча адресатів майже немає. Але це дає мені, як і сім'ї, певний рівень життя. Я тобі писав, скільки і за які терміни я написав дисертацій, що стали засобом для такого рівня життя. Наступні рядки також з домінуванням оптимізму - "страх прошел, но было стрёмно". Тут все точно і щиро - лише дурень не має відчуття страху. В останніх рядках мені хочеться долучитись до твоєї слави і замінити останній рядок: "И, вдруг, НЕ вОвремя грядёт".
Ось такі мої тобі приводи для твоїх роздумів, про які ти просив під час телефонної розмови, у твій черговий, але без зазначення числа, день народження. Нехай щастить тобі і всім твоїм рідним, які надихають тебе на життя. Віталій.
Виталий Жадько 26.03.2017 18:40
Заявить о нарушении
Спасибо, Виталий Анреевич. Ощущаю, наяву, дедуктивный метод (готовая строчка для начала стиха). У меня есть несколько стихов, обращённых к тебе, которые я не решусь опубликовать. Ты мне дОрог. Вообще считаю, что нашу переписку можно бы оформить отдельной брошюрой под названием - "Философские беседы". Подредактировать, убрав шероховатости и описки. Двуязычие - козырь, по-английски - трамп. На этой странице, к сожалению, нет опции - "редактировать", и в сообщениях - тоже. А надо бы. Я - аккуратист, не люблю допускать описки.
Касательно стиха. Это такая зарисовка с элементами иронии. Снаряды смерти вокруг нас рвутся и пока нет прямого попадания.
В личных сообщениях напишу дополнительно. Ещё раз спасибо за рецензию, ВИМ.
Е Щ Ё
Эпиграф: Семьдесят третья зима
В космос, как сон, удалилась...
К смерти дорога прямá...
Ровно на год сократилась.
Ещё кручусь, не бог весть как,
В эпоху скоростей...
Источник радости иссяк
Без радужных вестей.
Ещё смеюсь, прошу учесть,
Что будет веселей...
Ещё запасы кашля есть
И всяческих соплей.
Зовёт к себе людской поток,
Но я ответил - ПАС...
Ещё покашляю чуток,
Используя запас.
Ещё на звёзды посмотрю,
На их манЯщий свет...
И взглядом возблагодарю
Последний свой рассвет.
Маценко Виталий 26.03.2017 23:05
Заявить о нарушении