Взгляни

ти, подивИся за вікно -
його зашторювать не треба…
спустився  янгол білий з неба -
губами дихає на скло….
він хоче щось сказать  тобі.
у нього білі, білі крила,
він був колись  веселий, й милий
і очі були голубі…
та голос холодом звело  …
німіють губи, не співають-
вони й самі того не знають,
куди поділося тепло…
чому снігами замело
і мерзнуть  білі руки -  крила,
які коханням говорили,
і пестили твоє  чоло…

ти, подивися за вікно -
його зашторювать не треба…
Галина Ткачук.

(свободный перевод с украинского языка
Евгении Поздняковой)
Взгляни со мною за окно
Его зашторивать не надо,
Кружится ангел 
В вихре снегопада,
Крылом, касаясь о стекло,
Что хочет он сказать тебе?
И у него, удачи смыло,
В мелькнувшей, искрою судьбе
Слеза горючая застыла.
И голос, холодом свело,
А в пустоте, беззвучны губы,
Ах, до чего вокруг светло!
Но ничего,душе не любо.
Улыбки на лице, не те,
И песни, больше не  поются.
В январской, жгучей красоте,
Уже в любви,не признаются,
Исчезло,прежнее тепло
И позабыто то, что было
Снегами, нежность замело,
А без неё,любовь бескрыла.

Ты больше не смотри в окно.
Нам вместе быть,не суждено.