Мамине подвiр я... Татьяна Левицкая

                http://maysterni.com/publication.php?id=121658
http://www.stihi.ru/2017/02/14/6242


Оригінал:


Мамі не хочеться жити у місті -
Рідна земля і на старість опора.
Тоне в бузку невеличке обійстя,
Хата, садок і криничка прозора.
Руки спрацьовані, а у домівці -
Затишку, світлу відчинені двері.
Спів солов’їний рве душу сопілці,
Мамі вклоняються горді гербери.


Приспів:

Огортає ніжністю мене
Мамине подвір’я зоряне,
Задушевне, лагідне,
Наче серце мамине.


Мамі всміхаються айстри, лілеї,
Пишні троянди, малина за плотом.
Пахне подвір’я у мами моєї
М’ятою, ладаном. Як меду соти,
Зорі на куполі синім церковнім.
Гляне у небо – відразу засяє.
Тепло на серці і місяць у повні
Дихає маминим яблучним раєм.


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Маме не хочется в город, без сада:
Всё же под старость нельзя жить иначе.
Тонет в сирени подворье-усадьба:
Хата, цветник, родничок, что прозрачен.
Руки натружены, а от калитки
Свету и тиши открыты все двери.
Ть-ох соловьиный рвёт душу сопилке,
В низком поклоне царевны-герберы.

Припев:

Обнимает нежностью меня
Мамино подворье, не виня,
Задушевно, памятно,
Словно сердце мамино.

Ей улыбаются лилии, мальвы,
Пышные розы, малина за тыном.
Пахнет подворье так сладко у мамы
Мятою, мёдом и ладаном стылым.
Звёзды над куполом синим церковным.
Глянет на небо – и вся засияет.
Сердцу теплее, что месяцем полным
Дышит…и маминым яблочным раем.

Припев.