Відкрий обійми Ти свої,
Дай прихилитися до скроні.
Візьми мої в свої долоні,
Щоб відгадать думки мої.
Щоб так полинуть в височінь,
У небо де зірки яскраві.
Можливо ми були неправі,
Що все дивились в далечінь.
Де ми бродили босоніж
В траві квітучій,соковитій.
Барвінком де луги повиті,
В коханні,щирості-без сліз.
То безтурботна молодість була,
І все було у розовому світлі.
Щасливі ми були без квітів,
Бо мрією душа наша жила.
Чекаю коли скажеш ти мені:
«Відкрий обійми й ти свої,
Щоб прихилитися до скроні,
І взять твої в свої долоні».
Открой объятия свои
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117022104670
Свидетельство о публикации №117022104670
Рецензии