Фотограф був не я. Я просто бачу фото.
Як дивиться вона через його плече.
Вони мені ніхто, і не моя робота
Дивитися у очі. Та мене – пече...
Ніхто вони мені. Я їх обох не знаю.
І я для них ніхто. Ми не знайомі, ні.
Та зміст її очей за нього серце крає.
І врятувати хлопця хочеться мені.
Сказати би йому: облиш її, юначе.
Вона вже не твоя, як погляд за плече.
І він мені чужий, а серце раптом плаче,
Неначе мерзну я від холоду очей.
Єдине, що мене засмучує, – це очі.
Я не хотів би ту, хто дивиться ось так.
І хочеться знайти його. Сказати: хлопче,
Та, хто в твоїх обіймах, поглядом пуста.
І взяв би я, як міг, його за сильні плечі
І розвернув би вмить... Сказав, щоб захистить.
Та ось у чому річ: чи стане мені легше?
А раптом вже за неї серце заболить?..
Як дивиться вона через його плече
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117022101720
Свидетельство о публикации №117022101720
Рецензии