Хоч швидко дитинства роки пролетіли-
Та все ж , не забути той час,
Коли ми були іще зовсім малими,
Й ніщо не торкалося нас.
Я кожного ранку іще на світанку,
Любила бродити між трав в тій порі.
По краплях роси, що так ясно світились
В ранковому сяйві зорі.
Я брала ті краплі роси на долоні,
Які мерехтіли – мов ясна сльоза.
І все було в чуднім, казковім полоні,
І тихо про щось шепотіла лоза.
І скільки себе пам’ятаю малою-
Любила лежати в траві горилиць.
Маленькі хмарки здавались порою,
Конем чи ведмедем й зникали за мить.
Отак і дитинство у нас пролетіло,
Мов вітер у травах, мов в річці вода.
І як би вернути його не хотілось,
Роки повторяють: пройшла вже пора.
Тоска по детству
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117022008779
Свидетельство о публикации №117022008779
Рецензии