Чомусь мені так часто сняться
Одні і ті ж все сни-
Немов по небу йдуть війскові,
Із кулеметами вони.
Військові вдягнуті в шинелі,
Будьоновки на головах.
А спереду у златі , сріблі-
Сам Бог з хрестом в руках.
Його собі я уявляла
Стареньким дідусем-
Сива борідка, вуса сиві,
І добрий над усе.
Може тому, що я не знаю
Тієї страшної війни.
І батька я не пам’ятаю,
Тому такі і сни.
Лише на знімках, що висіли
У хаті над столом
Я бачила його – і він являвся
Для мене віщим сном.
О,скільки сліз він не побачив
Які я пролила.
На нього дивлячись доповідала,
Про всі образи я.
І хоч роки ті вже минули,
Та біль ту не забути.
Хто цього лиха не зазнав,
Не зможе це збагнути.
***
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117022008747
Свидетельство о публикации №117022008747
Рецензии