Страдание крестьянина

 
Прийшла баба в сільску раду,
Просить совіту в голови
Щоб він їй дав якусь пораду
Про акти ті, що за паї.

Голова почухав чуба,
А потім за вухом,
Погляд свій відвів з паперів,
І сказав: ”Послухай,
що ти мене відриваєш
від нужного діла?
Не до тебе мені зараз
Іди до землеміра!
Бачиш, сидять важні люди,
їх треба обслужити,
Бо, якщо не ублажу,
Мені тут не робити. ”
Оглянулась баба- справді,
сидять там два туза-такі
гарні та здорові хоч запрягай у плуга.
Що робити бідній бабі?
Вийшла ізкривившись,
Не бачила й світа бідна,
Сльозами облившись.
Що робити?Куди іти?
Не шурупить бідна.
До президента ще іти,
Правди й там не видно,
Та хто її туди пустить,
За ті залізні шати,
Туди заходять тільки ті,
Що вміють брехати.
А такому простаку,
Не видно й просвіту,
І нащо тоді учитись,
Та здобувать освіту.;
Працювати всеодно
Прийдеться на панство.
Отаке у нас в Державі,
Розвелося хамство.
Зійшла зі сходів, подивилась
Віддихалась старенька,
Коли бачить там стоїть,
Наш Тарас Шевченко.
Ой Тарасику, рідненький,
Устань подивися
Усе те, що ти писав,
Знову все зд'йсниться,
Будуть пани і холопи,
Буде знов злидарство,
Не уникнути цього нам,
Вічне тобі царство.
Поплакала, пожурилась- та й пішла небога.
Нема спитати в кого правди 
Хіба що у Бога.
Р/S
Так як говорить прислів*я
До Києва далеко, а до Бога високо.
Та й у Бога не узнаєш:
 Йому так обридло
Присмиряти научати
А плодів не видно.
Бо всі ті хто паном був,
Паном і остався,
А простак, як і бідняк
Нащо він їм здався.
Вони його обідрали,
як шкуру з оленя.
І не бачать вони в цьому
Свого пригрішення,
Підуть в церкву щоб прийняти
Там благословення,
А за гроші і в попа вимолять прощення.