О панно Iнно... Павло Тичина

Оригінал:


Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить:

«Ти рідну стрів!»

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. —

Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Один... Окно. Снега…

Сестру я Вашу так любил –

По-детски, златоценно.

Любил? – Давно. Цвели луга…

О панна Инна, панна Инна,

Любви улыбка раз цветёт 

                и – тленно...

Снега, снега, снега…

Так ясно помню Ваши очи,

Как музыку иль песнь.

Мы в тишине и – зимний вечер.

Я Вам чужой и здесь...

"Родная!" - стонет в сердце ропот...

И вдруг - о, небо.., рощи шёпот...

Рыдаю...

        Любил сестру иль Вас - Бог весть...