І можна бачить як вночі до Бога
Сумні селяни натовпом ідуть.
(З вірша Людмили Юферової
«І можна бачить»)
Дорога в них одна. Позаду – прірва.
Подохли й собацюри від зневіри.
У небі захололім – хмара сіра
Є відчуття, – залишились без шкіри.
Надія лиш на Бога в цьому світі.
У бідності геть душі зачерствіли
Та скресли на могилках у граніті
Всі ті, хто махлювати не зуміли.
… Згасає день, від болю серце скніє.
До ранку не дожить… Та знають люди,
Що ледве хмарка дощиком засіє,
Село вдихне озон на повні груди.
Синдром зневiри Хвилююча тема
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2017
Свидетельство о публикации №117021807873
Свидетельство о публикации №117021807873
Рецензии
О, так!Все-таки "вдихне село на повні груди"! Добре, що так стверджуєте, я вірю! Без надіі - сподіваюсь! Не можна нам черствіти душею, бо цього тільки й чекають.Розвеселіться, дорогий Бурчаче!!
Гарний вірш, хоча Ви й сумуєте...
З повагою та ніжністю,
Валентина Козачук 21.02.2017 19:33 • Заявить о нарушении
Гарний вірш, хоча Ви й сумуєте...
З повагою та ніжністю,
Валентина Козачук 21.02.2017 19:33 • Заявить о нарушении
Погоджуюсь з Вашими висновками, але ж погода не сприяє гумору...
Бурчак Ворожбянский 22.02.2017 10:40 Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 22.02.2017 10:40 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.