Дивлюся на небо й собі уявляю,
Що в мене є крила і я вже літаю.
Мені посміхаються місяць і зорі,
Як дихати легко в небеснім просторі.
Шкода, що не можна все це відчувати
На рідній землі де ростила нас мати.
Де пестила нас і навчала добру,
Чому тяжко дихать, скажіть це ,чому?
Можливо самі винуваті у всьому,
Що ми чистоту лише бачим по дому.
А всюди лежить стільки всякого бруду
Не тільки у нас, по всім світі, по всюду.
Нам землю Бог дав, щоб цвіли всюди квіти
Щоб в щасті, здоров’ї жили наші діти,
Щоб дбали про землю, її чистоту
Й завжи пам’ятали про істину цю.
***
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117021810385
Свидетельство о публикации №117021810385
Рецензии