Приснивсь зимою мені сон,
Немов навкруг все зеленіє:
Цвіте бузок,калина й глід,
Від запахів аж серце мліє.
Прокинувшись подумала-зима ж,
Це треба ж так -приснитися такому.
І розказать не хочеться нікому,
Стара,подумають, а як дитя-така ж.
Та думаю, що вірші це, як порость,
Аби в житті усе ішло на користь.
То серце хай в віршах хоч звеселиться,
Можливо і другим це знадобиться.
І скільки Вам би років не було,
Не стримуйте себе в пориві.
Життя дається лише раз,
Тож будьте завжди Ви щасливі.
Зимовий сон
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117021810158
Свидетельство о публикации №117021810158
Рецензии