***

Двадцять шість років прожито у новому столітті,
А що змінилося у нашому житті?!
Порозбігалась молодь по усьому світі
Шукати кращого життя на цій землі.
Та де шукать? Куди подітись?
Що кращого знайдеш на чужині?
Даремні мандри, нема на що надіятись
То що ж за світ настав,скажіть мені?
Що жде в майбутньому Вас, діти?
Куди приложите свої знання?
Заводів, фабрик вже нема,
Одна лиш думка, як прожити?
Чи йти у найми до синків?
Чиї батьки нас обідрали
Навіть спасибі не сказали,
Що ми такі наїні, та дурні.
Та що поробиш, так воно ведеться
Комусь потрібно бути і дурними.
Але чомусь мені здається,
Що можем помінятися ми з ними.
В країні за Америку лиш мова,
Але таким як ми там нічого робить
І толку з того, що свобода слова
Якби від неї краще було жить.
Нам обіцяють за кордоном так багато,
Та ми то знаєм як там жить.
І не потрібне нам те НАТО,
Бо бідним без грошей там не прожить.
Ну вступимо ми в оте ЕС,
А далі що? Від того стане краще?
Їх пісню знаєм ми без нот
І шию підставлять в ярмо - нізащо!
А був Союз- ніхто не був без діла
І нам ніхто не був страшний.
Бо знали всі Союз - то сила!
І поважав увесь нас шар земний.