Біль аж виплескує з душі,
Сумує серце й тихо плаче.
Та ні у день, а ні в ночі
Ніхто цього і не побачить.
Та і навіщо виставлять
Всю біль свою на осуд людям,
Мені не треба співчувать
Бо краще від того не буде.
Можливо хтось поспівчува,
Можливо : ”Так і треба ” — скаже.
Та я скажу на все:" Дарма",
Як кому думать - не прикажеш.
На краще лиш надію маю,
Що прийде моїм мукам крах.
На Божу ласку уповаю
І все згадається лиш в снах.
Боль души
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117021608584
Свидетельство о публикации №117021608584
Рецензии