Дитинство моє, мої першi роки.
Беспечне воно? Щасливе? Та нi
Бо я – немовля, що не зна перших крокiв
Воно в предмайбутнє запало менi.
Та я пам`ятаю: я вранцi спiвала
На гойдалку сiвши i день був – як рiк.
Майбутнє своє я не чула, не знала
Як тi горобцi, що летять iз-пiд стрiх.
То в перше. А в друге – я вийшла в дорогу
I шлях той Чумацький за обрiй веде
а скiльки було їх у мене, порогiв?
А скiльки хатин, що чекали мене.
Моя Україна менi, як колиска.
То в нiй визрiвало добро на життя,
А мiй Казахстан, як на шиї намисто
Нанизана перлами щедрiсть буття.
Та доля моя мене знову дарує
То всё неспроста, це я знаю, так треба.
Бо я на Уралi онукiв милую
I дякую щиро i Сонце i Небо.
Доля
© Copyright: Екатерина Синесгерева, 2017
Свидетельство о публикации №117021601984
Свидетельство о публикации №117021601984
Рецензии