Питаюся себе щодня, щомиті:
Чи я тобі не зіпсую життя?
Як будеш після мене далі жити?
Любити як, себе питаю я.
А ти не хочеш навіть говорити,
Що там, колись, ще станеться, чи ні.
Ти хочеш вже і жити, і любити,
І бути щастям бажаним мені.
Обіймеш – називаєш подарунком,
Який в житті зустріти довелось...
І закриваєш рота поцілунком,
Бо – ніколи... Бо поцілунок – ось...
Питаюся себе щодня, щомитi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117021508900
Свидетельство о публикации №117021508900
Рецензии