У долонях своїх, зачекай, не тримай її крила...
Народилася вільною - вільна і поруч з тобою.
У безмежному просторі Небокраю до тебе летіла,
Але досі танцює на сонячних струнах душею.
Та свобода її залишилась у слові „ назавжди“,
Наче музика вітру та й сама вона, як вітерець.
Вся осяяна світлом, тим, що зветься – Кохання,
Бо Країна Закоханих прагне відкритих сердець.
Не стискай у долонях тобою даровані крила.
Стань, нарешті, собою - віддайся своїм почуттям.
Розкривай крок за кроком додолу пониклі вітрила,
Не дозволь захлинутись порожнім своїм каяттям.
Пробуди сподівання жаданого щастя й долі,
Хоч і серце від страху у грудях до болю тремтить.
Не вагайся. Лети разом з нею. Поволі.
Та рішуче лови своє щастя в цю лагідну мить.
...Задивившись замріяно в неба прозору блакить.
У долонях сво х, зачекай, не тримай крила...
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2017
Свидетельство о публикации №117021503261
Свидетельство о публикации №117021503261
Рецензии