Кони, вы кони... Александр Матийко

Коні ви, комоні…

Діду Спиридоне,
вибілені скроні,
подивись – гарцюють
коні на вигоні.
Подивись – цокують
стригуни рисисті,
і гніді, і карі
коні гонористі.

Коні ви, комоні,
ковані тачанки,
стрілянії ночі,
рубанії ранки.
Стріляні, та живі,
рубані, та дужі,
ранки – при шаблюках,
ночі – при оружжі.

Ось уже цокують
стригуні рисисті,
ось уже упроскік
мчать кавалеристи.
Збурена, вихряста,
пролита кіннота.
Ой уже і буде
шабелькам робота!

Пустунів ватага
наліта грозою,
племя будякове
никне під лозою.

Шибеники любі
казачата Дону,
що ж ви нагадали
діду Спиридону?

Перевод:
У деда Спиридона
с белыми висками
кони из загона
ходят рысаками.
Посмотри, как цокают
стригуны копытами
карие, гнедые,
росами умытые.

Кони вы, комони,
кованы тачанки,
стреляные ночи,
рубленные ранки.
Стреляны, но живы,
рублены, но дюжи,
раны те от сабель,
ночи при оружии.

Вот уже и цокают
стригуны рысистые,
и уже галопом
мчат кавалеристы.
Конница несётся,
рьяная до пота.
Ой, уже и будет
сабелькам работа.

Сорванцов ватага
налита грозою,
и чертополохи
никнут под лозою.

Шалуны любимые
казачата с Дона,
Что ж вы нагадали
деду Спиридону?