Снiгова чаклунка... Ярослав Чорногуз

Оригінал:


Стоїть зима й не думає іти,
Все побілила, ніби цвітом вишні…
І я, неначе у роки колишні
Аж по коліна у снігах отих.
Сосна спустила обважнілі крила
І нахилила голову униз.
На віти і на захололий хмиз
Мов барси сніговії навалились.
Поверхня аж загусла, мов сметанка,
Тремтить уся замерзла – без тепла.
Неначе снігова чаклунка – б`янка*
В полон свій безсердечний узяла.
Б`янка – біла (італ.)


/Київ, Національний ботанічний сад ім. Г.Гришка.
ділянка Криму, на поваленій сосні.../


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Стоит зима, не думая уйти,
Вся побелела небом цвета вишни…
В снегах застыл я без годочков лишних
Аж по колена тут, на полпути…

Сосна спустила крылья: увлажнились…
И наклонила всею статью торс.
На ветви и на хворост, что подмёрз,
Как барсов снежных стая навалилась.

Поверхность вся от снега загустела,
Дрожит: замёрзла сильно без тепла.
Так, словно бы колдунья белой девой
В свой бессердечный плен меня взяла.


Пейзажні фото
Ярослава Чорногуза,
колаж мій