Вечорова... Татьяна Левицкая

http://www.stihi.ru/2017/02/12/7900


Оригинал:


Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
У намистинах зорецвітна матіола.
Пурпурне небо ще не піниться довкола,
ховає сонце, мов червінець у панчоху.
Густіє небосхил, зі глибини потроху
спливають де-не-де сріблясті квасолини.
На зморенім коні мрійливо вечір лине.
Нашвидкоруч ніч одягає темну тогу,
збираючи важкі валізи у дорогу.
Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.
На повні груди літо дихає у полі
парфумами землі, ванільними, терпкими,
присвячує Всевишньому натхнені рими.
Пора й мені молитися, на серці втішно -
ніщо не стане поміж мною й небом вічним!


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Лишь только пыль прибил вечерний дождь упрямый,
И в луже плавает подобье тучки-чёлна.
В монистах звёздочек,  дурманит маттиола.
Повсюду  небо не расцвечено  шатрами:
всё прячет солнце, как червонец за чулочек.
Густ небосвод, но из глубин небесних строчек
всплывают где-то серебристые фасоли.
Коль конь устал, и вечер дремлет поневоле.
Ночь слишком наскоро напяливает тогу,
с тяжёлым грузом собирается в дорогу.
Снотворным пахнет в разноцветье лепестковом,
И полной грудью раздышалось лето снова
парфумами земли, текучими, как лимфа,
И ощущает Бог, где вдохновенна рифма.
Пора молиться мне: на сердце так утешно –
ничто не встанет между мной и небом вешним!


Аватар Автору оригіналу