Від ранку – штовхаю каміння. Угору... Угору... Угору...
Каміння. Велике. Маленьке. Всіляке. Таке вже, як є.
Я вірю: із цього каміння – комусь будувати собори.
А я все штовхаю, штовхаю угору каміння моє.
Мої камінці і каміння не скотяться знову додолу.
Я все на горі залишаю. Я – вдалий Сізіф-навпаки.
А я і не скаржусь, штовхаю, я сам обирав свою долю.
Рядки мої – вічне каміння, поета каміння – рядки...
А потім, як вечір настане... Все знову – угору каміння.
І там, нагорі, будуть храми. І вічність осяє хрести.
І хтось буде радий і вдячний, що я мріяв Божим промінням
І просто знайшов в собі сили каміння угору знести...
abstraktni-kartyny-xudozhnyka-sajmona-kenni-9
Вiд ранку штовхаю камiння. Угору. Угору. Угору...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117021301021
Свидетельство о публикации №117021301021
Рецензии