Так гидко й так мерзенно люди,
Бажають бути кращими ніж вони є.
Готують з себе найсмачніші блюда,
Втрачають власний смак, і врода вся гніє.
Де дІлись справжні люди без прикраси,
Заковані під кілограмами брехні.
Їх ціле місто! Незкінченні маси.
Вони давно вже інші, вже давно не ті.
При зустрічі із ними трохи смішно,
Та потім думка дістає:
"а може й сам я завжди інший?
Показую одне — в цей час потрошечку моє гніє."
Мое гнiе
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117021310181
Свидетельство о публикации №117021310181
Рецензии