Чи то Австралія, країна давніх мрій,
Який серед десятків кораблів
Подібний до легких дерев кори
по морю йтиме, мов серед полів?
В пустому рюкзаку безтямно дзвінко
везти кросівки, золото чи листя.
Туди, де дивна австралійська жінка
Помітить нитку давнього намиста.
І дасть тобі за нього щось нове -
тепло, що розтікається по скронях,
просту вуглину, мов би олівець,
А головне - талант, в сухих долонях
твоїх тепер живуть чудові звірі,
коти ласкаві, очі в них людські
І виганяють з під твоєї шкіри
Міських околиць звуки заводські.
Обвуглене, розпатлане, жахливе
минуле змучене, гниле,постійне
нарешті змиє австралійська злива,
і вперше за цей рік заснеш спокійно.
Прокинешся у себе вдома, взутий
в старі кросівки, руки у вугіллі.
(нікуди їхати і нічого везти)
Все знову доведеться забувати.
і австралійську кішку годувати
плестись.
кошик
© Copyright: Помпейская Рыбка, 2017
Свидетельство о публикации №117021204230
Свидетельство о публикации №117021204230
Рецензии