Моє рідне село називалось Ошитки,
Там дитинство та юність пройшли наче дим,
І лишились в душі ностальгії відбитки,
І так хочеться ще раз зустрітися з ним.
Побродить босоніж по траві соковитій,
Що світилась мов зорі в ранковій порі,
І додому прийти по стежині туманом повитій,
І почуть солов'я перший спів на зорі.
Походить по лугах, що мов в казці розквітли,
Де густий верболіз над водою схиливсь,
Де мене ясне сонце промінням вітало,
І де місяць у соснах чомусь заблудивсь.
Де над сивим Дніпром серпанок розлився,
Де повітря сколихують птахи крилом,
Не забуду свій край, бо я в нім народилась,
Бо все дихало в ньому теплом і добром.
Батькивщина
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117021009985
Свидетельство о публикации №117021009985
Рецензии