Як швидко ми звикаєм до хорошого,
коли - в теплі і їдла - щедрий стіл!
Та правда грубою брехнею припорошена.
Слизькою купою єлейних слів.
Під все й під кого, і коли завгодно,
людина звично підлаштується надмір.
На ешафоті помирати вже не модно,
бо є в достатку інших засобів і вір.
І не розвидниться від нинішніх пророків,
що прагнуть праведності на словах.
Ми, як блаженні, знову, крок за кроком
той самий хрест несемо на плечах.
Ким так задумано? Чи не доволі?
Невже вони не знають, що творять?
Ми праведні, лише коли душа в неволі!
Нас вивчили й скорили з голови до п'ят!
І не кажіть, що намолов я зайвого чогось там,
бо правда – під брехнею вже на протязі століть.
Коли від їжі екзотичної й питва наш стіл тріщить,
так швидко ми звикаєм до хорошого! Так просто!
Швидко
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117021008064
Свидетельство о публикации №117021008064
Рецензии