Роздуми бiля коминку... Рубаi... Ярослав Чорногуз

Оригінал:


               *

Ці полум`я високі язики…
А може квітки-думки пелюстки?!
Красою і теплом їх упиваюсь –
Прийшло мені осяяння таки.

               *

Так полум`я  тихенько гоготить,
Потріскує,здається,кожну мить.
А іноді й вистрілюють жарини –
Як у житті:то мир,то все горить!

              *

Гуде вогонь, мов на семи вітрах,
Ці дрова теж розсипляться у прах.
Минає все… Жевріє лиш надія,
Що істина залишиться в словах…

              *

Вогню веселі все іскряться тіні,
Так довго гріють, майже безгомінні.
Аж виникла ілюзія в мені,
Що безконечне – полум`я цвітіння.

               *
 
Красиві дуже тліючі жарини –
У споглядання радісне порину.
Постане Образ раптом із вогню,
Вони – немов квітуючі жоржини.


Переклад  з української  Світлани Груздєвої:

              *

То пламени играют языки…
А может, это мыслей лепестки?
Я так невольно ими восхищаюсь...
Явилось озаренье – мне с руки!..               

              *

И огненный язык вдруг воспарит,
Потрескивая, вновь заговорит,
А иногда выстреливают искры:
Как в жизни: прочный мир – и всё горит!..

              *

Гудит огонь, как на семи ветрах.
Поленья рассыпаются во прах.
Проходит всё…но теплится надежда,
Что истина рождается в словах.

              *

Весёлого огня искрятся тени.
Так долго греют душу и колени…
Иллюзия окутала меня,
Что бесконечно  пламени цветенье.

              *

Красива углей тлеющих картина.
С моей любовью музыка едина…
И – восстающий Образ из огня:
Цветущи и влекущи георгины…

 


http://maysterni.com/publication.php?id=122637
(Оригинал взят здесь)