На Івана, на Купала - свою долю зустрічала,
Зустрічала долю молоду,
І сама того не знала, що всіх хлопців зчарувала,
Як вінок пускала на воду.
Ой ти доле, моя доле — розквітай неначе поле,
Де цвітуть волошки повесні,
Не питай у мене доле, де тепер дівоча воля,
Де тепер веселі ті пісні.
Розвіється моя воля, як той вітер серед поля,
Не вернути літа молоді,
Як складеться моя доля, на усе Господня воля,
То ж пливи віночок по воді.
На Ивана на Купала
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117021010052
Свидетельство о публикации №117021010052
Рецензии