Лина Костенко Азовская Баркаролла

Лина Костенко «Азовская Баркаролла»
(перевод Владлимира Туленко)

Я отдыхаю от гремящих трасс,
Стен каменных, мельканья буквы в слове.
И думы тихо бьются о контраст,
Изменчивые, как ветра Азова.

И думы тихо бьются о контраст,
И волны плещут нежно без опасок...
Но вот песком заметенный баркас,
Точнее – только лишь черты баркаса.
 
За синий горизонт понёс дельфин
Царя морского светлую корону,
А вот баркас,.. чего погиб один?..
Ещё с войны, а может из-за шторма?..

Тут время не спеша покинет нас,
Какой вечерний привкус матиолы.
Песок и я, безмолвие, баркас.
И те, чей путь по жизни был недолог.


*****

Ліна Костенко «Азовська Баркарола»

Відпочиваю від гримучих трас,
камінних стін і мурашиння літер.
І тихі думи б'ються об контраст,
мінливі, як азовський вітер.

І тихі думи б'ються об контраст.
Плюскоче хвиля, лагідна і ласа...
Але піском занесений баркас,
чи вже вірніше - обриси баркаса.

За синій обрій покотив дельфін
царя морського сонячну корону.
А цей баркас... чого розбився він?..
Чи ще з війни,чи, може, так, од шторму...

Як тут неквапно проминає час!
Який вечірній присмак матіоли!
Піски і я. І тиша. І баркас.
І ті, що вже не вернуться ніколи.

© Ліна Костенко