Не варто питати долю
Чия на те була воля
І правда була чия...
Чому не разом завчасно?
Бо в те, що кохання згасло
Наврядчи повірю я...
Я так чекаю на тебе
Де осінню дихає небо
І кава зранку смачна...
Де вечір у мріях тане,
Торкається ніжно вустами
І лагідно так обійма...
Тепер мені не важливо
Образи вже змила злива
Кохання не змінить час
Відчуваю, що теж сумуєш
І потайки знов малюєш
Щасливі сюжети про нас...
Я так чекаю на тебе
Де осінню дихає небо
І кава зранку смачна...
Де вечір у мріях тане,
Торкається ніжно вустами
І лагідно так обійма...
Не варто питати долю
© Copyright: Маричка Мрийныця, 2017
Свидетельство о публикации №117020804941
Свидетельство о публикации №117020804941
Рецензии