Мороз зимовий люто розходивсь,
Видушує з беріз тендітних сльози,
І ,навіть, горобці - два пустуни,
Ховають в пір’я лапки від морозу.
На шибці вимальовує квітки
Зима своїм холодним мертвим пензлем,
А голим кленам хочеться весни,
Не віхоли, під сірим небом змерзлим.
Замерзла річка, старі верби сплять,
Ледь-ледь хитаючи свої обмерзлі віти.
Їм очерети тихо шелестять,
Що скоро-скоро знову прийде літо.
Ольга Соколовська ©
Зимовий день
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117020804558
Свидетельство о публикации №117020804558
Рецензии