Ти й справдi не замислилась нi разу?

Миклош Форма
Ти й справді не замислилась ні разу,
Чому з тобою стриманий такий?
Обдумую з тобою кожну фразу?
Лиш раз на рік торкаюся руки?

Руки, яка є більш, ніж досконала, –
Таких не знав і вже не взнаю я...
А раз на рік – це невимовно мало,
Коли щомиті подумки – моя...

Плекаю. Поважаю. І шаную.
Возношу вище сонячних небес.
Я стриманий – аж сам собі дивуюсь.
Все просто: я – обожнюю тебе...


© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117020801845
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Миклош Форма
Рецензии
Написать рецензию
Скажу по секрету,вона вже да-авно здогадалась! Хитрує...

Сподобався вірш! Усміхаюсь))

Валентина Козачук   08.02.2017 19:54   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
дякую!

Миклош Форма   09.02.2017 00:26   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Миклош Форма