Комусь любов дарована...
Комусь любов дарована безкрая,
Тих манить вись аж за небесні сфери,
Я ж із сюжету знову випадаю,
Мов іграшка у долі-режисера.
Життя свої будує мізансцени,
І мій герой – у вимірі чужому.
Кохання світе, світе незбагненний,
Нащо лишаєш ти печаль і втому?
…І спомини заносились снігами,
Що танули, осліплені весною…
Колись і я розтану між рядками
І лиш слова зостануться з тобою.
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117020810885
Свидетельство о публикации №117020810885
Рецензии
Шкода,що нерозділене кохання
Нам все життя так солодко щемить.
Наталочко, так мені хочеться розвіяти ваші жалі. Щоб свято у вас загостювалося,щоб розчарування увійшли у інші виміри реальності.
З любов'ю і дружньою підтримкою Віра.
Вера Бондаренко-Михайлова 12.08.2017 07:48 • Заявить о нарушении
Нам все життя так солодко щемить.
Наталочко, так мені хочеться розвіяти ваші жалі. Щоб свято у вас загостювалося,щоб розчарування увійшли у інші виміри реальності.
З любов'ю і дружньою підтримкою Віра.
Вера Бондаренко-Михайлова 12.08.2017 07:48 • Заявить о нарушении
Байдуже, що нерозділене. Головне, що воно є, бо без кохання - не життя, а існування! І Вам, Віро, кохати і бути для когось єдиною і неповторною!
Наталья Бидненко 12.08.2017 19:26 Заявить о нарушении
Наталья Бидненко 12.08.2017 19:26 Заявить о нарушении