Дива та й годі!..
Світ змінився,
і вже героїв не шука...
Безсилий обрій розчинився
в чеканні третього дзвінка...
Повітря виплекало мрії
про загадкову далечінь,
де лен для мене вітер віє,
ві сні шепочучи:
- Покинь...
Не бав це сприскане болото
віршами й усміхом весни!
Тікай від них...
Від цього дроту,
в якому вижили вони...
І я біжу...
Тікаю в ранок,
де сонце прагне білих хмар,
що ними знов прикрасив ґанок
іронізуючий Вівчар..:)
Urbi et orbi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117020810485
Свидетельство о публикации №117020810485
Рецензии