Навпомацки, якщо ти віриш в простір,
поволі просуваєшся у гості
до невідомого в пітьмі нічного храму,
коли країна зачинила брами,
і тільки зорі, зорі, зорі, зорі, зорі,
як ті світи селянські неозорі,
наповнюють вселенську книгу часу,
яку гортаєш в криївці Парнасу,
і світле пасмо каганця чи свічки
хитає всюдисущий подих річки.
02.02.2017
Вірш навіяно наведеною світлиною Олександра Фролова (Київ)
Подстрочник.
Наощупь, если ты веришь в простор,
понемногу продвигаешься в гости
к неведомому в потемках ночного храма,
когда в стране затворяются ворота,
и только звезды, звезды, звезды, звезды, звезды,
как те необозримые селянские миры,
наполняют вселенскую книгу времени,
которую листаешь в схроне Парнаса,
и светлый язычок светильника или свечки
колышет вездесущее дыхание речки.
Несолнечное январское фото - укр
© Copyright: Анатолий Секретарев, 2017
Свидетельство о публикации №117020709154
Свидетельство о публикации №117020709154
Рецензии