Я вже щаслива тим, що я була.
Що я ще є. І, мабуть, трохи буду...
І що моі нехитріі слова
хоч трохи зігрівають сердце людям.
Я вже щаслива тим, що голос мій
комусь приємний, а когось тривожить.
І думать заставляє, і чужій
біді болючій співчувати може.
Я вже щаслива тим, що я була.
І мала, хоч маленькі, та все ж крила.
Щаслива тим, що щастя і добра
для всіх живучих щиро я хотіла.
Хотіла миру, спокою, весни...
Любові братськоі склопотаному світу.
Ясними й світлими були надіі й сни.
Я цим жила... і цим я буду жити...
5 лютого 2016 р
Я была... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2017
Свидетельство о публикации №117020708757
Свидетельство о публикации №117020708757
Рецензии