На гори високі залягли тумани,
Голубіє неба синього блакить.
Скільки б не ходили цими ми шляхами,
Все одно зупинимось тут хоч на одну мить.
А десь там за обрієм, де лягає сонечко,
Відблиски чарують вечірньої зорі.
Дожидає мати своїх любих діток,
Немов повертаються здалека вони.
Повертайтесь діти до рідної хати,
На вас тут чекає домашнє тепло.
Рахують усі дні Ваші батько і мати,
Щось Вас так давненько у них не було.
Як усі зійдетесь до рідного дому,
То в батьківських серцях зацвіте весна.
Забудуть вони всі незгоди і втому,
Хай весна буде такою у них не одна.
Чекання
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117020711829
Свидетельство о публикации №117020711829
Рецензии