день відлітає
тане
мов хвиля камертону
тоне
у небокраї
такий
світлий і легкий
як душа нехрещеного немовляти
невідомо куди
та знаю
що назавжди
звідтіля
повертаються неприкаяні спогади
і все те
що не до кінця прокляте
недоношені вірші
які вирвались стрімголов
яких не обвуглює любов
так і не навчилися дихати світом
вони не вмиратимуть
як солдати
їм нема кого гріти
ні того
хто знайшов на іконку кута
і живе
відцвітає неначе
ні того
хто торує торою шлях
оминає хрести
дарує дотик Стіні Плачу
ні того
хто оминає Стіну і на устах
коронує Коран
та не бачить
інших доріг на вершину вершин
більшого болю в словах
не гріши
серця що зраду пробачить
день відлітає
мов куля сліпа
падаю гільзою
Бог підбирає
5 Лютого, 2017
день вiдлiтаje
© Copyright: Юрий Лазирко, 2017
Свидетельство о публикации №117020609072
Свидетельство о публикации №117020609072
Рецензии