МилувАлися, ми несчИслено в ожерЕдi удвОх...

Светлана Пузина
Милувалися ми несчислено в ожереді удвох,
сине небонько вкрай росхристане, місяць нам,
                як Бог.

Зорі всміхнені, в срібло вдягнені-
                шкварять гопака,
полем скошеним одурманені...
                Лоскіт вітерка...

Тільки в мить одну просувалися горошини дві,
утрьох пищали ми – налякалися кожен
                сам собі.

Та свавільній тій миші сталося бути свідком               
                гри – 
цілувалися, милувалися в ожереді ми.

Наднова зоря нам всміхалася, розігнала сни.


*ожерЕд - стог
               
                05.02 2017


© Copyright: Светлана Пузина, 2017
Свидетельство о публикации №117020611522
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Светлана Пузина
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Светлана Пузина