З берізки віття позвисало,
Немов дівочі коси.
Від сну зозуля розбудила,
Ранкові роси.
Розбудила і торкнулась
Дівчини, що спала,
Брови чорні, очі карі,
До вроди додала.
Стрепенулась дівчинонька,
Думала - приснилось,
Доторкнулась до росиці,
Щоб личко умилось.
Личенько умила,
Коси розчесала,
І вродою чарівною,
Всіх причарувала.
***
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117020610872
Свидетельство о публикации №117020610872
Рецензии