Цікавість мене з'їдає зсередини,
Навіщо ми робимо боляче людям,
Які кохають нас кожної хвилини
І якщо помилимось- не судять!?
Навіщо ці гіркі образи і біль,
Котрий пронизує аж до кісток,
Невже це така мета чи ціль,
Дати комусь окропу ковток!?
А потім на рани ще кинути солі,
Щоб вже напевне, щоб відчули,
Не чуємо крику: "вистачить, доволі"
Це ніби не ми і нас там не було.
Чому люди стали такі жорстокі,
Не бачать очевидних речей,
Ми ж так станемо всі одинокі,
Проведемо тисячі самотніх ночей.
Тому скажіть чи варто рушити
Те, що створювалось роками,
Близькі серця нещадно мучити
І ставати навік ворогами???
Варто чи нi???
© Copyright: Марианна Медзинская, 2017
Свидетельство о публикации №117020507934
Свидетельство о публикации №117020507934
Рецензии