Крик душі такий повільно-тусклий.
Згасаючи, з останніх сил кричить вона.
І квіти на вікні давно погрузли
у чорно-біле. Випита вода до дна.
Затищам дуже дивним пахнуть штори.
Закручений до краю сухий кран.
Кожного дня лише репризи та повтори.
Коріння глибоко сує системний стан.
Хтось зажував пластинку на ескізі.
Та не дає завершити той бажаний шедевр.
Стою на місці у життєвому забізі.
І день за днем подібні ніби тренажер.
Потрібно рвать з вогнем закони.
Дивитись на всі 360.
Побачиш, що ти вигадав окови.
І фарби є, їх треба лише взять.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117020507390
Свидетельство о публикации №117020507390
Рецензии