Ти така тендітна в танці,
Шкода, що далеко так.
Поряд ти не будеш вранці,
І в повітрі не твій смак.
Ти призначена для танцю,
В ньому ти мов ураган.
Я полишив би всю працю,
І зірвався б на вокзал.
Щоб хоча б на мить поринуть,
В тіла грацію твого.
Не вигадувать, не скиглить,
Застрибнуть в нічний вагон.
Щоб нарешті не самотні,
Хоч на тиждень я і ти.
І під снігом листя жовклі
Оживали б від весни.
Та мабуть це все не скоро.
А можливо це все казка.
Та й не бачились ніколи,
І мабуть чека поразка.
І скажу я лиш в кінці,
Фразу тихо, та в кулак.
"ти така тендітна в танці,
Шкода, що далеко так..."
Танець
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117020507226
Свидетельство о публикации №117020507226
Рецензии