Крилатим не потрібні сині гори.
І зачіски й парфюми дорогі.
Кидають вони те, що для земних природне.
Земні давно вже тонуть в грошах і брехні.
Одноклітинні підлі організми,
Керують стадом вірних слуг.
І лише сиві, напівмертві піаністи,
Ллють з клавіш мед, для глухуватих вух.
Старі джазмени намагаються пробити,
Застиглий бруд в очах та вухах молодих.
Їхні горлянки порвані й пропиті,
І крила не чіпляються до тіл чудних.
Своє вони давно вже відлітали.
Та все ж, в думках літають над цим дном.
Їм прикро, що вже більше не здіймати
свої сріблясті крила. Залишився ром.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117020507213
Свидетельство о публикации №117020507213
Рецензии