Несеш Ти світло нам як Прометей,
Що сам себе віддав на страту.
Не за свою наживу - за людей,
За долю їх щасливу і багату.
Які за нас терпів Він муки?
Як Його серце обливалось кров'ю.
Приковані ланцем залізним руки,
А Він терпів, і умирав з любов ’ю.
За нас із вами, Він терпів усе,
Щоб ми жили не в темряві, а в світлі.
То ж будьмо гідні, знаючи про це -
Тоді і збудуться всі мрії заповітні.
Несеш Ти свитло нам як Прометей
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117020403570
Свидетельство о публикации №117020403570
Рецензии