Коли на фiнiшi стоiш Iронiя
Минуле душу розриває
І серце, наче гострий ніж,
Повільно навпіл розтинає.
Пташками молоді літа
Відщебетали, відспівали.
Далебі істина проста:
Уже позаду всі вокзали…
Вони лиш в спогадах, на жаль…
У вирій літо відлетіло.
В душі заскиглила печаль,
Зів’яло, наче квітка, тіло…
Я – не людина. Ветеран…
Ох як таких не любить влада!
Й хоча навіює дурман,
Брехнею тхне її бравада.
Мовляв, турбується про нас.
Та маєм дірку від баранки…
–Вам ліків хочеться, ковбас?
Та це, – регоче, – забаганки!
Пенсійний фонд у нас так схуд,
Що в ньому лише з маком дулі…
Безсилий тут і Божий суд.
Тож дослухайтесь до зозулі.
Чомусь заціпило її?
Не має наміру кувати?
Залишилися, певне, дні.
А ви про пенсії, зарплати!..
… Тому й бідує сива рать.
Всіх поглинає світ жорстокий.
А владі на людей начхать,
Танцює польку «На всі боки»*.
*Назва веселого танцю
Свидетельство о публикации №117020403550
й молоді не краще,та ще й війна...Так що треба триматись і допомогати один одному.
Хороший вірш,хоча сумний.
Здоров"ячка Вам та радості!
Валентина Козачук 11.02.2017 18:46 Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 12.02.2017 21:36 Заявить о нарушении
Валентина Козачук 13.02.2017 19:02 Заявить о нарушении