Птичье царство

Сонце встало на світанку,
Освітило все на ганку,
Ніби хоче нам сказати:
„Ей, вставайте,годі спати!”
Вся прокинулась пташина,
Вицвірінькує в кущах,
І злетілась вся родина-
Зустрічати сонце час.
Тільки спить одна ще птаха-
I не скажеш, що невдаха,
Бо не спить в ночі вона,
І звичайно ота птаха-
Називається сова.
Горобець уздрів горнятко,
Де на дні лежить зернятко.
Норовиться все поцупить,
Лиш боїться- хтось улупить.
Ластівки звили гніздечко,
Під стріхою на краєчку,
Носять, ліплять соломинки,
Для маленької дитинки.
І сорока білобока,
Роздивляється кругом,
Видивляється все оком,
Щоб поласувать добром.
Що завгодно може вкрасти-
Чи гусятко, чи курча,
Бо у неї така вдача-
До чужого не ледача.
Он ворона з круком скачуть,
Може також щось побачуть,
Норовляться на тин сісти,
Бо і вони хочуть їсти.
Всіх пташок я не згадала,
Не згадала й соловя,
Що співає аж до ранку,
І засне лиш на світанку,
Як зійде ясна зоря.
Все витьохкує до ранку,
У кущах, що біля ганку,
В зарослях бузку і глоду,
Дуже любить він свободу.
Для пташок- літо роздолля,
Гуляй собі в лісі, полі.
Не лінуйся літом красним,
І добудеш їжу вчасно.