Ти замовкаєш, закриваєш очі
І лиш в мовчанні починаєш чути,
Дзвін непроведеної разом ночі,
Приречений не з тими завжди бути
Ти замовкаєш, бачиш її очі,
Колихаючі темряву хвилі
Хотіти щастя з нею - злочин
Та перед мріями усі безсилі
Ти не прощаєш, але завжди хочеш
Залишити моменти на пероні
Від її посмішки, щоразу кровоточиш
І тільки привид видно в повному вагоні
Привид мене й тебе. Навіщо разом?
Для чого тихий руйнувати спокій,
Ховати глибоко крихкі образи,
Вмираючи в безодні одинокій?
Був шанс повернути квиток,
Але ніяк не повернути потяг.
Загубившись в потоці думок,
Усе на вітер спишем або протяг
І серед тисяч погаслих зірок
Де нас ніхто й ніколи не знайде
Ми життя побудуєм з казок,
Для привидів мене й тебе...
Для призраков меня и тебя
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117020401008
Свидетельство о публикации №117020401008
Рецензии