Не покидай,о Муза, ти мене,
Мені потрібно так багато ще сказати.
Бо скоро красне літечко мине,
Не закривай передімною свої шати.
Можливо скаже хтось, що вже стара,
І та іще душею хоче молодіти.
Нехай говорять -у віці відліку нема,
І має добре слово душу нам зігріти.
Бо у душі ми молоді завжди,
Хоч знаєм, що давно уже не діти.
Тож просим час - не прискоряй, зажди,
Дай ще життям хоч трохи порадіти.
Не винні ми, що юність пролетіла,
Що у словах вже чується печаль.
Багато ще чого в житті ми не зробили,
Тому ми думками ще линемо у даль.
Ми самі зрозумієм, коли прийде час,
Смиренно приймемо твої ми шати.
І вже ніщо не пригальмує нас,
Тож дай останню мить пізнати.
Муза
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117020309949
Свидетельство о публикации №117020309949
Рецензии