Дивлю'сь я на світ зі своєї дзвіниці...
І бачу... як покидьки нищуть життя.
У чо'му, народе, ти так провинився,
Що вже не Госпо'дь тобі...диявол - суддя.
Навіщо в душі' загасив боже світло
І, ставши незрячим, ідеш навмання...
Та серце дано', щоб добром воно квітло
І не'сло в майбутнє Любові знання'...
Тоді лиш не згасне вогонь Прометея,
Коли у нім в і р и горітиме ґніт...
Душа має бути, мов чиста лілея,
Мов пламінь, що то'пить крижа'ности слід...
Все ство'рено в Світі для миру і щастя...
Для Бога всі - діти...Ніяк не раби!
Відкинувши сумнівів темне сум"яття,
На всіх поділі'мо Небесні Хліби'...
У ро'здумів хвилі здало'ся б пірнути,
Щоб більш не блукать у міражнім диму'...
Творця вищих за'думів нам не сягну'ти,
Тож не заважаймо хоча би Йому'!
02/02/17/
дивлюсь я на свiт... на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117020309362
Свидетельство о публикации №117020309362
Рецензии